КОРИГУВАННЯ ПРОМІЖКУ ЧАСУ ДО ДОСЯГНЕННЯ КРИТИЧНОЇ ТЕМПЕРАТУРИ ДЛЯ ВИПРОБНИХ ЗРАЗКІВ ЗАХИЩЕНИХ СТАЛЕВИХ КОНСТРУКЦІЙ
DOI:
https://doi.org/10.33269/nvcz.2024.1(17).71-84Ключові слова:
вогнезахист, вогневе випробування, довговічність, коригування проміжку часу, критична температура, початкова температура, сталева конструкція, стійкість до зовнішнього впливуАнотація
Для оцінювання стійкості до зовнішніх впливів довкілля (води, вологості, ультрафіолетового випромінювання і температури повітря) реактивних і пасивних систем вогнезахисту, призначених для несучих сталевих конструкцій, застосовують метод вогневого випробування, наведений в EN 16623 і EAD 350140-00-1106. Під час цього випробування визначають значення проміжку часу від початку вогневого впливу за стандартного температурного режиму до досягнення критичної температури сталі 500 °С на металевій поверхні чотирьох випробних зразків сталевих пластин завтовшки 5 мм, які мають однакову товщину вогнезахисту. За результатами порівняння експериментальних даних, отриманих для двох експонованих зразків і двох контрольних зразків, роблять висновок щодо стійкості до зовнішніх впливів. Відмінності температурного режиму в печі, товщини вогнезахисту і початкової температури випробних зразків можуть призвести до певних похибок на результати оцінювання цієї стійкості. Під час проведення дослідження виявлено закономірності щодо впливу відмінності значень початкової температури випробних зразків на результати оцінювання стійкості вогнезахисту сталевих конструкцій до зовнішніх впливів довкілля. Встановлено, що різниця між проміжками часу до досягнення критичної температури сталі 500 °С, отриманими для випробних зразків із різною початковою температурою, залежить від різниці між початковими температурами цих зразків, і значення цього проміжку часу і не залежить від теплофізичних властивостей вогнезахисного матеріалу. Ця різниця збільшується з підвищенням різниці між початковими температурами і підвищенням проміжку часу, і її максимальна величина дорівнює 2,69%, що складає 17,9% граничного значення, яке застосовують під час ухвалення рішення щодо стійкості вогнезахисту сталевих конструкцій до зовнішніх впливів. Запропоновано процедуру коригування показників щодо проміжку часу до досягнення критичної температури 500 °С, яка дає змогу усунути впливи відмінностей значень початкової температури випробних зразків на результатах оцінювання стійкості вогнезахисту сталевих конструкцій до зовнішніх впливів довкілля.
