ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ФІЛЬТРІВ-ПОГЛИНАЧІВ У СИСТЕМАХ ОЧИЩЕННЯ ПОВІТРЯ ЗАХИСНИХ СПОРУД ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ
DOI:
https://doi.org/10.33269/nvcz.2025.1(19).24-30Ключові слова:
фільтр-поглинач, очищення повітря, захисні споруди, цивільний захист, фільтровентиляційна система, адсорбція, активоване вугілля, герметичність, аеродинамічний опір, модельні речовини, випробування, безпека населенняАнотація
У статті розглянуто актуальні аспекти оцінки ефективності фільтрів-поглиначів, що є ключовими елементами систем очищення повітря у захисних спорудах цивільного захисту. Одним із головних компонентів, що забезпечує життєдіяльність у захисному укритті, є фільтр-поглинач, завданням якого є видалення шкідливих домішок з повітря, що надходить у внутрішній простір споруди. У межах дослідження проаналізовано конструктивні типи фільтрів-поглиначів, які застосовуються в Україні, зокрема фільтри серії ФП, ФПУ, ФВК-ЗФ, а також регенеративні патрони типу РП-100. Особливу увагу приділено сучасним ізраїльським фільтрам ARCONIK серії AFU, які демонструють високий ступінь очищення, простоту обслуговування та відповідність європейським стандартам. Наведено порівняльну таблицю технічних характеристик вказаних фільтрів, де враховано продуктивність, аеродинамічний опір, номінальні отвори та інші експлуатаційні показники. У роботі акцентовано увагу на основних технічних параметрах, які визначають ефективність фільтрів: аеродинамічний опір при номінальній витраті повітря, герметичність конструкції та здатність до адсорбції модельних речовин, таких як диметилметилфосфонат, хлорціан та толуол. Детально описано методики випробування, що використовуються для оцінки зазначених показників. Представлено 3D-моделі випробувальних установок, призначених для визначення опору, герметичності, здатності до адсорбції у фільтрі та у тестовій колоні з активованим вугіллям. Визначено, що згідно з вимогами ДСТУ 9077:2021 фільтри мають відповідати суворим технічним нормам, зокрема не перевищувати граничні значення опору та забезпечувати повну фільтрацію без прориву. Звертається увага на необхідність гармонізації національних нормативів із європейськими та на впровадження більш сучасних підходів до сертифікації й моніторингу якості повітря в умовах надзвичайних ситуацій. У висновках окреслено перспективні напрями подальших досліджень: впровадження новітніх сорбентів, адаптація мобільних систем контролю повітря, вдосконалення конструкцій фільтрів та модернізація наявної нормативно-технічної бази з урахуванням європейських практик.
